Roma

Богуслав

album

Comp/EMI, CD & MC, 2004

НазваГрати ЧасТексти
Богуслав
0:60Текст
Маланка
0:60Текст
Висить, ябко, висить
0:60Текст
Сестри
0:60Текст
Ой гукала горлиця
0:60Текст
Сусідка
0:60Текст
Чоловікові 30 літ
0:60Текст
За нашов стодолою
0:60Текст
Летіла зозуля
0:60Текст
Пісня про музику
0:60Текст
Легенда
1:00Текст
Жнива
0:60Текст

 

 

        Ви можете завантажити альбом з Itunes

    https://itunes.apple.com/ua/album/boguslav/id719707907

Цей гурт вже не перший рік продовжує нас тішити та дивувати своїми витівками й знахідками у стилі фолк-року. Але одним фолком тут справа не обмежується. Наприклад, дві перших пісні – це така собі похмура веселість, на зразок пісень Джима Моррісона. Але, тільки-но ти встигаєш настроїтися на цю хвилю, як „Гайдамаки” розривають простір жваво-напруженим панком – а за хвилину лагодять той же простір прозорою баладою. І тепер, коли вже не знаєш, чого очікувати далі – починається найцікавіше. Не тому, що спочатку було нецікаво, а тому, що тепер у тебе немає зачіпок, орієнтирів – ти відкритий для слухання, сприймаєш музичний потік напряму. Без асоціативних рядів, продиктованих спомином. Оскільки ж „Гайдамакам” взагалі, і у цім альбомі також, притаманна дуже бурхлива енергія – залишається тільки пройнятися нею від нігтів до нігтів і відчути... доречи, що відчуває людина, через тіло якої пропускають струм доволі високої напруги?

Видавець: Comp/EMI
Номер за каталогом: 571234 2
Рік видання: 2004
www.umka.com.ua

На музичній сцені України – на відміну від історичної – назва Гайдамаки відносно нова. Дебютантському альбомові два роки, а назві гурту рік більше. Але витоки Гайдамаків ще в початках 90-х рр. у гурті Актус, який протягом понад 10-річчя вдало обробляв ниву рок-фольку. Змінюючи назву, музиканти заграли ва-банк. У шоу-бізнесі захід, що на практиці означає старт з нуля, буває ризиком. Проте доказали, що ризикувати варто, оскільки появилися пропозиції концертів у всій Європі та гарантія випуску наступного альбому, що й здійснилося навесні. Його назва – «Богуслав».

Якщо перший альбом виніс капелу на вищий рівень творчої екзистенції, то другий повинен укріпити завойовану позицію – так собі думав нижчепідписаний, вкладаючи «Богуслава» у кишеню СД-плеєра. Вкладаючи без емоцій, тому що достеменне знайомство з актусово-гайдамаковою творчістю давало, правда, запоруку якісного мінімуму, а втім і не спонукало сподівань почути щось супервиняткове. Як виявилося – необґрунтовано! Від першого до останнього такту музика з «Богуслава» спроможна заспокоїти радикально вередливий смак.

На диску понад 43 хвилини музики і 12 творів, з чого 5 – це переробки народних «самограїв», а решта – авторські композиції. Музичне оформлення усіх вимагало титанічного зусилля, щоб заодно огорнути розлогу кількість інспірацій і впливів та, зберігаючи власний стиль, синтезувати все в художню єдність. При цій нагоді засяяла ерудованість музикантів – знання різних культур та засвоєння поп-культурних трендів. А ще й свобода розумно ними користуватися, що поряд зі свободою у володінні інструментами, словом і уявою спрацьовує на класний, дещо еклектичний, але сукупний ефект.

Ліпищем, що зцілює це різноманіття, є український фольклор, інспірація яким наявна в кожному творі. У великій мірі завдяки простому засобові: функцію бек-вокалів доручено дівочому тріо, яке на щодень співає автентику. Природний, «сільський» голос дівчат відправляє музику Гайдамаків у новий вимір. Особливо там, де гурт подається до зразків «чорної музики» – звідки й засвоєна поп-культурою бек-вокальна традиція – як, наприклад, в однойменній з назвою альбому пісні, зіграній у стилі корінного реґей.

Взагалі ямайські ритми здаються для музик природними не менше від рідних. У ритміку ска плавко вкладають і народну пісню «За нашов стодолов», і насичені українськими етно-сюжетами авторські «Чоловікові 30 літ» та «Жнива». Так само вільно поводяться і з іншими поп-культурними зразками – панк-роком в піснях «Висить ябко, висить», «Сусідка», «Про музику», електронним бітом в «Ой, гукала горлиця», фанком в «Летіла зозуля» чи магічним «скандинавським» етно-трансом у «Маланці». А ще природно вплітають безліч цитат з циганської, чеської, балканської та інших музичних традицій.

«Маланку» і дві інших пісні – «Сестри» та «Легенду» – вирізняє ще одне: казковий старовинний мелос, який здається бути суттєвим для обличчя цілого альбому. Не тільки викликає настрій рефлексійності і заспокоює, що при частих змінах ритму, темпу й пульсації решти діє наче бальзам, а й розкриває нові необмежені простори для словесно-мелодико-інструментальних екскурсій. У «Маланці» вони мають вигляд імпозантного діалогу-перегукування інструментів з наспівами, у мініатюрній «Легенді» навпаки – ощадність засобів, а ще й цікавий задум на бандуру в джазово-ньюейджовій поетиці. Оформлення «Сестер» натомість нагадує вже чисту алхімію – само двоголосся труби та – знов-таки неконвенціональної – бандури в шикарних «переспівах» між строфами може вщерть заворожити! Дві останні пісні це справжнісінькі, вишліфувані до найменшої деталі клейноди, що укріплюють вершинний рівень альбому.

Підсумовуючи – Гайдамаки спромоглися на один з найцікавіших в історії української музики альбом. Також високоякісний продукт з царини world-music пристойного європейського рівня. Додаймо, що експортний продукт – навряд чи колонізований москальською попсою та її мутантами споживач в Україні спроможний його проковтнути. Тим паче, що попри великий комерційний потенціал у цій музиці нема й сліду підлабузництва масам. А всім іншим вона гарантує всебічну насолоду – вуху, тілу й духу.

Володимир Наконечний Наше слово № 46,14 листопада 2004 року